Дорогі друзі-колеги!

Нехай за вікном червнева спека, а у кожного з вас, як водиться в житті, численні проблеми, але перш за все — зі святом Вас! Адже наше з вами професійне свято, День журналіста України — це, зрозуміла річ, подія аж ніяк не з розряду «чергових». Насправді ж: скільки сил, здоров'я, часу, душі, та натхнення єдиній, на все життя, справі віддає людина, що обрала для себе наш з вами шлях. І заради того, щоб одесити були обізнаними у всіх сферах новин, заради звичайної газетної інформації чи аналітичних нотаток, телевізійного сюжету чи радійного репортажу саме журналісти не мають підчас ані вихідних, ані «післяробочого» часу.

      Така планида, така професія, така вже доля того, хто пише тому, що не може не писати.

      І вік наш з вами — зовсім не рекордно-довгий. І стан здоров'я — далеко не велетенський. І прибуток — далеко не з тих, що можна порівнювати з прибутком «людей комерції». І в кожного ж — і родина, і проблеми, і перед кожним щоденно — нові питання, питання питання…

      Але що можна порівняти із відчуттям того, що й насправді твоя праця потрібна тим, заради кого ти готовий жертвувати і відпочинком власним, і вирішенням суто власним проблем. Коли на твої публікації або появи в сфері чекають. Коли їх обговорюють і навколо них навіть сперечаються.

      І це — незалежно від того, працюєш ти в мільйонному місті Одесі, чи в райцентрі за сотню-іншу кілометрів від чорноморської столиці.

      З газетних  шпальт та з телевізійного екрану ти приходиш до багатьох осель. До багатьох людей. Ледве не членом родини стають наші кращі майстри пера та мікрофона. І тоді, чесне слово, можна відчути себе людиною в повному, найширшому та найкращому розумінні цього слова.

      Зі святом вас, шановні і дорогі друзі-колеги! З нашим чудовим професійним святом! Здоров'я, наснаги та вдачі! Родинного добробуту кожному з вас!